Ліна Костенко
Мій перший вірш написаний в окопі,
На тій сипкій од вибухів стіні,
Коли згубило зорі в гороскопі
Моє дитинство вбите на війні.
Лилась пожежі вулканічна лава.
Горіла хата. Ніч здавалась днем.
І захлиналась наша переправа –
Через Дніпро – водою і вогнем.
Гула земля. Сусідський плакав хлопчик.
Хрестилась баба, і кінчався хліб.
Двигтів отой вузесенький окопчик,
Де дві сім’ї тулились кілька діб.
О, перший біль тих не дитячих вражень,
Який він слід на серці залиша!
Як невимовне віршами не скажеш,
Чи не німою зробиться душа?!
Це вже було ні зайчиком, ні вовком,
Кривавий світ, обвуглена зоря!-
А я писала мало не осколком
Великі букви, щойно з букваря,-
Той перший віршик, притулившись скраю,
Щоб присвітила поночі війна.
Який він був, я вже не пам’ятаю.
Снаряд упав – осипалась стіна.
http://ua-referat.com/Память_серця_до_65_річниці_визволення_України_від_німецько-фашистських_загарбників
28 жовтня ми відзначатимемо День визволення України від фашистських загарбників. 73 роки минуло та згадка про страшні лихоліття назавжди залишиться в генетичній пам'яті українців.
В ці дні ми згадуємо своїх рідних, що загинули у тій війні й тих, хто пройшов крізь пекло боїв й повернувся додому... Саме їхній мужності і героїзму ми завдячуємо...
Для Вас ми підготували книдкову виставку "Кров'ю полита земля України...":
З учнями 3 класу Дашівської ЗОШ І-ІІІ ст. бібліотекар Віра Анатолівна Позиченюк провела інформаційну годину "Подвиг батьків, гордість нащадків:
