Від справжнього кохання до сімейного читання (+список відтворення)

Вічний дарунок - хустка квітчата

Дбайливо й обережно на полицю
Складає мама випрані хустки, –
Квітками рясно всіяно світлицю,
Пливуть крізь неї спогади й віки.

                        Любов Бенедишин (1964)

   Хустка…

   Здавалося б, що нового можна почути про звичайнісінький предмет одягу…

   Та для нас, українців, хустка – один з найсвятіших оберегів.

Після першої купелі сповивають  малятко в стареньку бабусину хустинку, щоб було здоровеньке; покривають  дівчину в молодиці на весіллі; ще й зараз жодна жінка не дозволить собі зайти до храму  з непокритою головою; роздають хустки , проводжаючи в останню путь.

   Забутим звичаям , пов’язаним з хусткою, присвятили своє чергове засідання учасниці клубу за інтересами користувачів «Горлиця».

  Звучали вірші та згадували пісні присвячені хустці. Зачитала керівник клубу Прудивус Оксана Петрівна, бібліотекар, також і вірш Т.Г.Шевченка «Хустина»:

… Випроводжала вдова свого сина,

Ту єдиную дитину…

…Випроводжала три поля, три милі,

Прощалася при долині.

Дарувала шиту шовками хустину,

Щоб згадував на чужині…

  Буяла барвами виставка хусток, що принесли жінки. Тут були хустки, яким уже більше  50, 60, а деяким і більше 100 років:

Голови схиліть в скорботі вічній за тих, кого убив Афганістан...

    "Поставте скибку хліба на стакан,

І голови схиліть в скорботі вічній

За тих кого убив Афганістан,

Чиї він душі зранив і скалічив.

Україно, ніжно пригорни

Усіх живих синів своїх, як мати,

Щоб ми уже не бачили війни,

Не чули щоб ніколи звук гармати."

   25 років минуло з того дня, коли, нарешті, в далекому 1989 році виведено радянські війська з Афганістану. Майже 30 років назва цієї країни викликає у нашій свідомості жахливі картини кривавого пекла в якому пропали наші земляки...
   Пам'яті полеглим у тій війні присвятили дашівчани мітинг-реквієм, що відбувся 14 лютого біля пам'ятника загиблим у афганській війні землякам, що відкрили напередодні.

   Перед присутніми виступив селищний голова Тітаренко С.В.:

  Поїменно згадали полеглих в Афгані:

   Гаркушина Юрія Івановича, с.Жадани;
   Качура Василя Федоровича, с.Слободище;
   Савишина Петра Івановича, с.Леухи;
   Чернишова Григорія Миколайовича, с.Красненьке;
   Чигорського Сергія Петровича, с.Городок;
  Про дашівчанина Миколу Івановича Жбадинського розповіли учні Дашіської ЗОШ I-II ступенів, козацький полк якої носить ім'я загиблого односельця:

   Вже по закінченні війни, від ран отриманих на землі Афганістану померли дашівчани Лапінський Михайло Валентинович та Шоботенко Микола Іванович.
Панихиду відслужив отець Григорій:

Лунали вірші та пісні про героїв Афгану:

  До підніжжя пам'ятника покладено квіти:

Ціна чужої війни

 " Хто ж відповість за юні долі
У крові викупаний стяг?
Коли і як приспати болі
В людських зневірених серцях...
А, може, скажуть кладовища
Устами жалібних троянд,
Чом дев'ять літ там юність нищив
Для нас чужий Афганістан.
                         М.Малиновський

   Пам'яті Миколи Жбадинського, дашівчанина, що не повернувся з війни у Афганістані та його побратимам було присвячено вечір-спогад "Ціна чужої війни". Учасниками вечора стали учні 8-го класу Дашівської ЗОШ I-II ступенів.

 

Ми тебе не забудем , Тарасе!

Щовесни, коли тануть сніги,

І на небі засяє веселка,

Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам’ять Шевченка.

   До дитячого відділу нашої бібліотеки нещодавно завітали вихованці Дашівської допоміжної школи-інтернат 4-7 класів, педагог Гончарук Світлана Андріївна.

   Біля виставки книг та газетно-журнальних публікацій «Внук Дніпра-Славути, син Вкраїни-неньки, він живе в народі, як і «Заповіт» бібліотекар Дяченко Любов Петрівна розповіла дітям про книги присвячені життю та творчості Тараса Григоровича Шевченка, про відділи каталогів та картотек присвячених великому Кобзареві.

   Доречним продовженням стало голосне читання дітьми віршів Тараса Григоровича, а «Заповіт» діти продекламували всі разом.

Вона писала для дітей

   Лариса Михайлівна Письменна розпочала свою літературну діяльність в перші повоєнні роки. Ще працюючи у дитячому садочку часто вигадувала цікаві історії та казки для своїх підопічних.

   «Чап-Чалап», «Жар-пташенята», «Голубий олень», «Як у Чубасика сміх украли», «Золотогривий», «Півень Зелене Колесо», «Богатир Жовте Око» - це лише мала частина казок, оповідань, повістей написаних письменницею для діток різного віку.

   Письменницю нагороджено Почесним дипломом на Всеросійському конкурсі на найкращий твір для дітей (1972-1974 рр..).

   За збірку казок, оповідань, повістей «Тисяча вікон і один журавель» їй присуджено Республіканську літературну премію імені Лесі Українки 1986 року.

   15 лютого відзначатимемо 100 років від дня народження чудової письменниці, тож…

«… - треба тільки переступити поріг бібліотеки, взяти до рук будь-яку з книжок Лариси Письменної, і вхід у країну мрій і казок, захоплююча мандрівка по рідній землі, зустрічі з цікавими людьми й глибше пізнання світу природи здійсниться!»

Богдан Чайковський

Зимові свята

   Проминули веселі й щороку інші, неповторні, зимові свята...
   Українським народним зимовим святам, традиціям та віруванням присвятили своє перше у цьому році засідання учасниці клубу за інтересами користувачів "Горлиця".
   З задоволенням ділилися спогадами про святкування у нашому селищі, колядки, щедрівки, водохреще. Переглядали книжкові новинки, розповідали про свої враження про прочитане: